News:

×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID: 344

Юлія… Рве душу на шматки

06.12.2018

Юлія… рве= душу= на= шматки

Давно це було. Дуже давно це сталося. У розмові із своїми приятелями я пожалівся, що після багаторічних пошуків нарешті натрапив «на слід» пригодницького роману Роберта Штільмарка «Наследник из Калькутты», який шукав чверть століття. Але мені відмовили не тільки продати цю книжку, але й навіть прочитати. Ця подія відбулася у 1981 році. А вперше посилання на роман я зустрів у журналі «Знание сила» 1956 рокуу вигляді уривків, які друкувалися у декількох номерах журналу під назвою «Летучий голландец». І тут виявилися цікава обставини. Дивним чином мої приятелі за декілька днів до розмови повернули вказану книжку чи то родичам, чи то кумов’ям. Моє прохання перепросити іще раз цей роман вже для мене було виконане. Ось так здійснилася моя мрія, на яку й не розраховував. За дві доби я буквально «проковтнув» це казкове творіння пригодницького жанру. Вже у перебудову, а може і за часів незалежності купив не тільки «Наследник из Калькутты», але й автобіографічний роман Штільмарка. Із нього довідався історію написання цього прекрасного пригодницького твору, рівноцінного котрому за все життя не зустрічав.

Виявляється, Роберт Штільмарк (німець за походженням) був політв’язнем і для розваги табірного пахана, кримінального авторитета мусив кожного дня придумувати йому по одній главі роману і читати. Після смерті Сталіна і звільнення із ГУЛАГу Роберт Штільмарк був вимушений опублікувати цей роман у співавторстві із названим паханом. Трохи згодом через суд він відсудив своє авторство на роман.

Якщо хтось не читав цього твору, багато втратив.

Ось такий довгий пролог чи передмовавийшла у мене асоціативно до основної теми оповідання.

Десь у першій половині 60-х у мене була платівка із двома популярнішими мелодіями, на одній стороні якої був запис «Маленького цветка», а на іншій – «Юлии». Обидві композиції були виконані естонським оркестром, соло на трубі у яких виконав чудовий музикант Абі Зейдер. На превеликий жаль запис був зроблений на такій платівці, яка розбивалася. І я її розбив! Більш того. Я розбив і іншу таку ж саму платівку, взяту «на прокат». Всі мої спроби десь придбати платівку із таким записом виявилися марними.

Через багато років вдалося записати на магнітофон «Маленький цветок» у виконанні того ж Абі Зейдера.

Юлія… рве= душу= на= шматки

У часи перебудови прочитав статтю якогось недобросовісного журналіста про долю цього талановитого музиканта. Буцімто він, будучи прибалтійським німцем, виїхав у Німецьку Демократичну Республіку десь у 70-ті. Там він не здобув популярності і, згодом, помер маловідомим музикантом. Насправді його доля значно відрізнялася від тієї, яку довелося прочитати. І про це я довідався декілька років тому. Ось таку довідку знайшов у Інтернеті:

«Аби Зейдер (31. VIII 1920 – 12. III 1999) родился 31 августа 1920 года в Валга в простой еврейской семье. Он был третьим сыном. Его детской мечтой была труба старшего брата, к которой поначалу он мог прикасаться только тайно. Собственный инструмент он получил лишь в двадцать один год. Налицо был явный талант, который сам художник углублял с каждым годом. В дальнейшем он учился у таких замечательных музыкантов как Николай Кубли и профессор Юлиус Вакс.

Труба помогла ему пережить все трудности солдатской жизни и вернуться на родину в составе джаз-оркестра эстонского корпуса. После армии он играл в Доме Молодежи в ансамблях сформированных Эмилем Лаансоо (1946–1948), в двух домах культуры (1948–1953), а затем в оркестре Дома Офицеров морского флота. Его талант не остался незамеченным, и его стали приглашать на записи эстрадного оркестра Эстонского радио.

Красивый певучий звук и сверхвысокие ноты, недоступные в то время другим трубачам, сделали Аби Зейдера в 1957-1980 подлинным украшением оркестра Эстонского Радио и Телевидения. Параллельно с работой на радио он играл в ансамбле "Stuudio 8", созданном Уно Найсоо. Свой постоянно расширяющийся репертуар солиста он представлял на почти всех публичных концертах. Мастерство Аби Зейдера, особенно его чистый верхний регистр, ценили также дирижеры симфонического оркестра. Его приглашали на исполнение особо ответственных партий трубы (например, си-минорная месса Баха). За годы работы на радио он записал более двухсот произведений, от лирических баллад, классики и народных произведений, до требующих точной техники произведений для трубы. В составе разных ансамблей и оркестров он побывал с концертными турне в Финляндии, Германии, Бельгии, Канаде, Шри-Ланка, в России и других республиках СССР.

Когда в 1980 году Аби Зейдер вышел на пенсию с поста солиста оркестра и концертмейстера группы трубачей, казалось, что теперь будет время посвятить себя любимым занятиям: охоте и рыбной ловле, занятиям в сельском домике у моря. Но уже через год Аби Зейдер приступил к выполнению своего давнего плана — записи сольной пластинки. Первая сольная пластинка появилась в 1984 году. Одновременно он успешно продолжал сольные выступления на концертах. Еще в возрасте семидесяти пяти лет, он был в хорошей форме трубача солиста, что подтверждет CD „Abi Zeider & Tallinna Poistekoor" (1995).

Его помнят как уникального первопроходца и ищущего совершенства музыканта, требовательность которого распространялась в первую очередь на себя самого.

Перевод с эстонского — М.Р».

І от з’явилося це величне диво людської думки – Інтернет, і прекрасні інструменти для користування їм – пошукові програми: Гуголь, Ремблер, Яндекс, Мета. Із їх допомогою спробував знайти записи «Юлії», «Маленької квітки» у виконанні Абі Зейдера. «Маленьку квітку» та «Кубинський танок» у виконанні Зейдера знайшов швидко. А на запит щодо «Юлії» пошуковики відсилали до якоїсь Юлії Савічевої чи до когось іще. Тобто, декілька років знайти той запис, який мене цікавив, не вдавалося. І ось за день до новорічних свят зовсім випадково навіть не на одному музичному сайті зустрів запис «Юлії», цієї божественної мелодії. Але записи були зроблені у виконанні італійського співака Монро (Итальянский певец Монро — песня Юлия (Monro — Julia). Описание: замечательный итальянский хит 1958 года — запись с иностранной пластинки (естественно качественно переписанной на хорошую ленту), привезенной из-за "бугра" в то время) та англійського музиканта Едді Келверта (або у іншому перекладі – Калверт). Ось посилання на «Юлію», точніше, «Джулію» Келверта (автором музики названо Г. Капотості): 52. EddieCalvert — Julia Прикрепленный файл: скачать (2.25 Мб).

Юлія… рве= душу= на= шматки

Про Келверта пише у свої спогадах один із популярніших «Бітлів»:

«Джон Леннон:

Що я можу розповісти про собі такого, чого би ви ще не знали?...

В той час мати трубу дорівнювало тому, що бути героєм. Всі знали Гаррі Джеймса, "людини с золотою трубою", а в п’ятдесятих з’явився Эдді Калверт — яскрава британська зірка, який грав "Рожеві вишні і білі яблуні", всі ці популярні речі для труби. В той час їх було безліч, і тому всі ми мріяли стати сурмачами».

Слухаючи мелодію «Юлії», яка буквально розриває душу на шматки, замислююсь над історією створення цієї божественної композиції. Коли, як, при яких обставинах написав музику невідомий мені Г. Копопості? Які пристрасті вирували у його душі? Чи це єдиний популярніший твір цього композитора, як у відомій Веласкес «Беса ме мучо», чи є іще інші популярні мелодії? На превеликий жаль, енциклопедії та пошукові системи не дали мені відповіді про цього композитора. Може комусь із меломанів це відомо. Це все гримаси того самого «Железного занавеса», коли навіть музика була під ідеологічним каблуком.

І хто ж була ця Юлія, про яку так плаче труба? Скоріш за все, це була якась горда красуня, нероздільна любов до котрої надихнули композитора на створення цього музичного шедевру. Мабуть мелодія «Юлії» була написана у 50-ті роки. І, можливо, та Юлія була схожою на відому співачку Юлію (Джулію) Лондон, фото якої я використав для заставки оповідання.

Насамкінець я вибачаюсь перед читачами, якщо я якимось чином назвою свого твору ввів їх у оману. Можливо, хтось чекав оповіді про іншу Юлію. У мене є у чернетках стаття і ПРО ТУ ЮЛІЮ, Невдовзі я її опублікую. Але напередодні КРІСТМЕСу якось посоромився вести розмову про політику. Бажається зосередитись на чомусь прекрасному. На жаль, я дуже погано володію інструментами Інтернету, тому якість поданого матеріалу не може зрівнятися із творами всім хайвеєвцям відомого Олега Нестайко. Тому іще раз вибачаюсь і за недосконалість оповідання.

Бажаю всім читачам щасливого Різдва! Буду щасливим, якщо порадував Вас ретрошедевром! Приємного відпочинку!

P.S. Собі я зробив подарунок на Новий рік. Плекаю надію, що і Вам подарую приємні хвилини!


О проэкте

ИНФОКЗ.НЕТ! На сегодняшний день информация доноситься до людей в различных формах и объемах – через телевизор, газеты, интернет, посредством рекламы на улицах, в метрополитене и так далее. Одному человеку усвоить абсолютно все невозможно, так как скорость появления новых данных с той или иной сферы просто фантастическая. Главное уметь выбрать важное и донести это людям. Мы создаем информацию для людей.